Ничто так не сближает, как стихи

Ничто так не сближает, как стихи.
Прочтёшь случайно чьё-нибудь чужое –
Волнующее, трепетное, злое –
И мы уже по-дружески близки.

И хочется читать ещё, ещё.
Читаешь – невозможно начитаться,
Как будто друга попросил остаться,
И друг – не бросил, обнял горячо.

И кто-то дальний, незнакомый, вдруг
Твоё начнёт читать стихотворенье,
И вымолвит: "Остановись, мгновенье",
И с болью скажет мне: "Останься, друг"...


Рецензии
Благодарю, Миклош, за столь замечательные Строки!)
(в этот раз пришло желание отозваться лирическим посвящением Тебе, собрату по перу
:)

http://stihi.ru/2023/05/14/7235
(можешь не откликаться: как на сердце "карта ляжет":) Моё отношение к твоим строкам от этого измениться не может..:)

Удачи, сил, здоровья и обновления чувств!
Уважительно,
Светлана

PS...а это... http://www.youtube.com/watch?v=RA2VyuBfzuM
(самое любимоe моё у Люцины... и о твоих дождях тожe(:)

- авторская её вещь..)

Светлана Груздева   15.05.2023 16:30     Заявить о нарушении
дописала в рец - см.)

Светлана Груздева   15.05.2023 16:16   Заявить о нарушении
RU

Пропустить
Введите запрос
Фото профиля
2:16 / 5:11
Люцина ХВОРОСТ Дощ іде, мов на сповідь

Володимир Гайченко
9,97 тыс. подписчиков

Подписаться

6
Поделиться

127 просмотров 5 лет назад
Співає Люцина Хворост
Слова і музика Люцини Хворост
Аранжування Дмитра Самойленка …
2 комментария
светлана груздева
Введите комментарий
@user-dl8di8qk4c
@user-dl8di8qk4c
5 лет назад
Текст пісні "Дощ іде, мов на сповідь"

Небо в рам'ї хмарин,
Ще недовго – і повідь...
Дощ іде, мов на сповідь
До низинних храмин.
Їм, земним, а не вишнім,
Як покутний монах,
Сповідається в грішнім,
У думках і ділах.

Чи померкли вгорі
Всі божниці й кіоти,
Чи всесвітні ваготи
Там змели вівтарі –
Та розчахнуто брами,
І небесна вода
У смиренні губами
До землі припада.

Ллє за нас, недорік,
Ллє за мене й за тебе...
То не шлімо ж до неба
Покаянь і суплік.
Бачиш, небо нужденне,
У вереті-імлі...
Все про тебе, про мене
Дощ нашепче землі.
Ответить

@user-dl8di8qk4c
@user-dl8di8qk4c
5 лет назад
Люцина Хворост народилася 1982 року в Харкові. Мелодії та вірші писала з дитинства. Системної музичної освіти Люцині з огляду на непрості родинні обставини здобути не вдалося, довелося вступати на філологічний факультет Харківського національного університету ім. В. Каразіна, який вона і закінчила з відзнакою у 2004 році. "Я нітрохи не шкодую, що провела п"ять років у стінах філфаку, - каже вона. - Це допомогло мені викристалізувати культуру пісенного тексту. Гадаю, якби не гуманітарний вишкіл, який дає, крім усього іншого, і загальну ерудицію, і глибину мислення, мої тексти залишалися б інфантильно-пласкими, хай і гарно заримованими".

У музиці тяжіє до жанрів вальсу, танґо, романсу, до стилю ретро-кабаре, до традиційної естради. Пише пісні виключно українською мовою.

У 2005 році у студії В'ячеслава Шахова здобула перший досвід звукозапису. Там були записані такі пісні, як танґо "Арт-кафе Belveder" та "Va banque".

У 2007 році в студії AGE-RECORDS записує "Січневу ніч" (інша назва - "Січневе танґо").

У 2008-2010 рр. співпрацює з харківським композитором та аранжувальником Борисом Севастьяновим, записує в його студії два вальси - "Надарма" і "Блиск емеральдових лез", а також "Баладу про Уту Наумбурзьку". "Ута" задумувалась як рок-балада, однак Борисів талант аранжувальника зробив із неї міні-симфонію, - зізнається Люцина Хворост. - Він зумів передати пафос і тугу ґотики, навіть збагатив мій початковий задум".

У 2010 році на прохання харківського поета Олександра Бобошка Люцина Хворост записує українську версію відомої французької пісні "Шербурзькі парасольки" ("Забери з собою стиглих яблук сум..."). Автор музики - Мішель Леґран, автор українського тексту - Олександр Бобошко. 2011 рік стає для співачки щасливим: їй вдається вибороти право участі в Першому всеукраїнському фестивалі українського романсу імені Квітки Цісик (Львів) і здобути там першу премію (ґран-прі отримала талановита львів"янка Оксана Муха). Високу винагороду Люцині вручала сама Ніна Матвієнко. Для конкурсу Люцина записала пісню з репертуару Квітки Цісик "Верше мій, верше", яка натоді ще не була настільки поширена в репертуарі молодих співачок. Акомпанував їй Микола Воловик (гітара), звукозапис і додаткові акустичні ефекти забезпечила відомий харківський музикант Леся Кофанова.

У тому ж таки 2011 році в межах співпраці з харківським бардом Миколою Воловиком Люцина записує ще три пісні - "Танечницю", "Інженю" (в обох - музика і слова Люцини Хворост, гітара Миколи Воловика) та дует під назвою "Розмова" (слова харківської поетки Лариси Вировець, музика і гітарний акомпанемент Миколи Воловика).

У 2012 році Люцина знайомиться з молодим харківським музикантом Дмитром Самойленком, саксофоністом і джазменом, який вирішує спробувати себе в ролі аранжувальника. У 2012-2014 рр. Дмитро аранжує кілька пісень Люцини: "Романс про минуле", "Солодко-гіркий романс", "50, 60, 70 років тому" (слоуфокс), "Чері" (віденський вальс), "Августійший" (слоуфокс), "Дощ іде, мов на сповідь" (романс), "Зорі в ту ніч не падали" (поп-балада), "Онуфріївський парк" (вальс; автор слів - видатний київський поет Володимир Базилевський). У той самий період побачила світ і пісня "Посередині серпня" (муз. Люцини Хворост, сл. Лариси Вировець, аранжування Владислава Алтухова).

У лютому 2013 року до Люцини звернулася Леся Шухевич, дружина громадського діяча і радянського політв"язня Юрія Шухевича, з проханням - дати нове життя "Повстанському танґо", пісні, написаній під час ІІ світової війни двома зв"язковими Юрія Шухевича - Ольгою Ільків та Мартою Пашківською. "Повстанське танґо" виконують львівські співаки Марта Шпак і Орест Цимбала, однак Леся Шухевич запропонувала Люцині зробити свою версію пісні - менш помпезну, більш камерну. Відповідне аранжування зробив Дмитро Самойленко, і "Повстанське танґо" у виконанні Люцини Хворост зазвучало - вперше на концерті в парку Шевченка на День незалежності у 2013 році. Удруге ця сама пісня пролунала перед харків"янами так само просто неба - на харківському Євромайдані, 29 листопада 2013 року. Цим Люцина Хворост чітко означила свою політичну позицію - підтримку євроінтеґраційних прагнень України всупереч курсу чинної влади.

У вересні 2013 року Люцина бере участь у щорічному фестивалі українського романсу "Осіннє рандеву" (Миргород) і виборює другу премію.

Наприкінці 2013 року Люцина починає співпрацювати зі звукорежисером Юрієм Овчаренком, чий професіоналізм визнають наймаститіші естрадні виконавці Харкова і Києва. Саме в його студії вона записує "Зорі в ту ніч не падали" та "Онуфріївський парк".
Сторінки в інтернеті:
http://club.apostrof.in.ua/index.php?option=com_content&view=article&id=21:lyutsina-khvorost&catid=1
(это для ознакомления... не можете же Вы не оценить т а к о й Талант, Миклош!..)
удалите после прочтения... или сохраните у себя эту информацию, как я советую:)

Светлана Груздева   15.05.2023 16:42   Заявить о нарушении
На это произведение написаны 4 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.