Натхнення...

Моє натхнення в'ється крізь узлісся
Поміж крапли́н весня́ного дощу́.
Цілуючи бруньки́ та ли́пке листя
В розквітлому як божий рай гаю́.

Воно легке́ мов білий пух топо́лі,
Мов пір'ячко пташине у степу́.
Але п'янке як подих вітру в полі
Що втілиться словами у віршу́.

Натхнення, то дару́нок, мить спасіння
Душі яка радіє чи імли́ть...
Мить неймовірного її прозріння
Яка з прости́х людей творців твори́ть.

Моє натхнення, то дару́нок Бога!
Мені, про мене, в мій буде́нний час...
Яке віршу́є інколи, потро́ху
Мої думки та почуття ДЛЯ ВАС...


Рецензии
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.