Недопалок світанку вже згасає,
Годинники прискорюють свій біг.
Так хочеться не йти із цього раю -
Твої обійми наче оберіг
Яскраве сонце,
Ранок,
Свіжа кава...
І між двома дощами я і ти.
Рушає день в своїх важливих справах,
Підштовхує -
На жаль, пора іти...
Ти саме той, з ким хочеться ділити
Щасливу мить в обіймах у думок.
Мовчати,
Усміхатись,
Шепотіти,
В очах читати відблиски зірок,
Звільнившись від страхів і забобонів,
Відчувши захист ніжних рук твоїх...
Минає квітень,
Несемось в вагоні
Травневих днів,
Де пелюстковий сніг...
Свiтанок
© Copyright: Наталия Рыбальская, 2023
Свидетельство о публикации №123050105589
Свидетельство о публикации №123050105589
Рецензии