Недавно я у час дозвілля
Наїзника статут читав
І навіть ясно уявляв
Його управне рукоділля.
Й дізнався я різкі пости,
Як наражався ще на слоган,
Але перегортав листи
І – зізнаюсь - пеняв на бога.
Я думав: флюгерний співак,
Не утвори собі кумира,
Перебісилася вже й так
Твоя із витівками ліра.
Із серцем мертвим, як крижина,
Ти на догоду всього мира
Вже є розсудлива людина!
О, горе, мовив я крізь сльози,
Хто рік Давидову –а-тет
Полишить лавр метаморфози?
Як міг принизитись до прози
Музою вінчаний поет,
Забувши слави пірует
І серця панночки погрози!
І раптом, враз кошлату тінь
Побачив я перед собою,
Хитка, немов у смертний день,
Вуса торчком, виски горою,
Жорстокий ментик під рукою
І ківер, мов трухлявий пень.
Недавно я...
© Copyright: Николай Чельтер, 2023
Свидетельство о публикации №123043005414
Свидетельство о публикации №123043005414
Рецензии