Життя iде i все без коректур. Лiна Костенко

Життя іде і все без коректур.
І час летить, не стишує галопу.
Давно нема маркізи Помпадур,
і ми живем уже після потопу.
Не знаю я, що буде після нас,
в які природа убереться шати.
Єдиний, хто не втомлюється, — час.
А ми живі, нам треба поспішати.
Зробити щось, лишити по собі,
а ми, нічого, — пройдемо, як тіні,
щоб тільки неба очі голубі
цю землю завжди бачили в цвітінні.
Щоб ці ліси не вимерли, як тур,
щоб ці слова не вичахли, як руди.
Життя іде і все без коректур,
і як напишеш, так уже і буде.
Але не бійся прикрого рядка.
Прозрінь не бійся, бо вони як ліки.
Не бійся правди, хоч яка гірка,
не бійся смутків, хоч вони як ріки.
Людині бійся душу ошукать,
бо в цьому схибиш — то уже навіки.

Перевод

А жизнь идет и все без корректур.
И время не сбавляет темп галопа.
Давно уж нет маркизы Помпадур,
Мы продолжаем жить после потопа.

Что будет после нас - не нам гадать,
В какой наряд природа облачится.
Лишь время не устанет никогда,
А мы живем, нам надо торопиться.

Творить, создать, оставить за собой,
А что нам - мы пройдем себе, как тени,
Чтоб только взгляд небесно-голубой
Всю эту землю наблюдал в цветеньи,

Чтобы леса не вымерли, как тур,
Чтоб не застыли те слова, как руды.
А жизнь идет и все без корректур,
И как напишешь, так уже и будет.

Не бойся укорить кого-нибудь,
Прозрений - ведь они для нас как лекарь.
Правдивых слов, хоть и горчит их суть,
Печалей, хоть они текут, как реки.
Ты бойся чью-то душу обмануть, 
Ошибся в этом - то уже навеки.