Уже давно ті промайнули роки, в яких лише моєю ти була,
в моїй душі ще й досі тих відлуння кроків,
коли ти із життя мого пішла.
Тепер те все не повернути вже назад
і ми з тобою вже до того не полинем,
ті наші почуття побив жорстокий град
і стежка до душі вже поросла гірким полином,
все повернути вже тепер ми зможемо навряд,
бо знову град, бо знову той жорстокий град.
Чи може знову все згадати треба нам,
але чи в тому зараз є потреба,
чи може все ввижалось просто уві сні?
Життя тече, але чому без тебе?
чи може все примарилось мені?
Та ні, не треба, мабуть, все-таки не треба,
бо спогади - то тільки біль пекучий для душі.
Ті ж самі зорі і те саме небо,
та ми, як і тоді, отим мовчанням надто вже грішим.
732. Уже давно тi промайнули роки...
© Copyright: Игорь Ярин, 2023
Свидетельство о публикации №123042303728
Свидетельство о публикации №123042303728
Рецензии
Це, правда, Ігоре, ті ж самі зорі, те саме небо, як і тоді,
але ми другими стали: мудрішими, поважними.., не молодими, як тоді.
Хоча, не роками - по серцю і душі, людину відзначають.
Хай твої серце і душа, завжди молодіють. Будьмо!!!
Виктор Старик 13.10.2026 19:50 • Заявить о нарушении
але ми другими стали: мудрішими, поважними.., не молодими, як тоді.
Хоча, не роками - по серцю і душі, людину відзначають.
Хай твої серце і душа, завжди молодіють. Будьмо!!!
Виктор Старик 13.10.2026 19:50 • Заявить о нарушении
Вітя. скажу чесно. за тією жінкою жалкую. Вийшло. як вийшло. а вийшло геть по-дурному. хоча вже і не хлопчик з дівчинкою. та ось.... Дякую. З пов.
Игорь Ярин 14.10.2026 11:35 Заявить о нарушении
Игорь Ярин 14.10.2026 11:35 Заявить о нарушении
На это произведение написано 28 рецензий, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.