Иван Франко. Наука

Пусть злой тиран её извечно душит
И травят шавки, холуи и прочья бл*дь,
Пусть рады мракобесы в гроб её загнать,
Она живёт, живёт вовек и людям служит.

Пусть зло от нелюбви к ней сатанеет,
Пусть поп и божьим именем её клянёт,
Пусть деспота рука её адептов гнёт,
Она растёт и — крепнет, и прочнеет.

Пусть люди часто блудят ложными тропами,
Она — надёжный, верный проводник,
Укажет путь, не заведёт в тупик.

Пусть по невежеству дурными ртами
Хулят её людишки, та хулы не слышит, —
И ради блага их прогресс упорно движет.

[1878]





Хоч вічно злий тиран її вбива
І переслідують підніжки власти,
Хоч пітьма рада в гріб її укласти,
Проте вона вовік-вовік жива.

Хоч вихор злоби, знай, при ній шаліє,
Хоч божим іменем і піп її клене,
Хоч деспота рука її визнавців гне,
Вона все проста, все росте й міцніє.

Хоч людськість блудить часто манівцями,
Вона – спокійний, щирий провідник,
Шукає виходу з стежок блудних.

Хоч в горі й тьмі розпучними словами
Кленуть її людці, вона проклять не чує
І для добра їх раз у раз працює.

[1878]