Спливає ще одна ніч
Моєї туги за Вами,
Срібні хмари
Падають з небес островами,
Як можна кохати людину,
Про яку не знаєш майже нічого?
Але цей сум можна взяти в дорогу,
Підперезавшись ним,
Ніби талісманом,
І шукати нірвану
У Вашому погляді,
Що, мов телескоп, відвертий.
Я б так хотіла
Сяяти для Вас зорепадом,
Весь Ваш біль та самотність стерти,
Показати нові життя принади,
Навіть грати в "Плей стейшн"
Або "Монополію" -
Усе, аби чути довше
У голосі Вашім симфонію,
Танути, мов сніги навесні,
Злегка торкаючись Вас уві сні.
І там, перетворившись на німфу,
Незвідану та легку,
Я окину поглядом
Ерідану сріблясту ріку.
І соловейко свою
Заспіває павану,
Раніше від нас
Віднайшовши свою нірвану.
Нiч туги
© Copyright: Марина Чиянова, 2023
Свидетельство о публикации №123042206895
Свидетельство о публикации №123042206895
Рецензии