В лес ездили ранней весною. ок 1982г 18. 04. 23

Десь у кінці березня, 
А, можливо і раніше,
Їздили у
Вільмінський ліс.

На "Білорусі"
Із лафетом,
Ми, разом
З татом-лісником.

Він володіння
Лісу оглядав,
Їжу у кормушки
Для  звірів
Розкладав:

Сіно, солому,
Сіль кам'яну.
Дуплянки та шпаківні
На деревах прикріпляв.
Для птахів житла
Готував.

Та ще сухі дерева
Для чистки помічав:
Знаки фарбою
Проставляв.

А я захоплена була
Весняним лісом.
Галявини, усоння
Сіріли сирим
Листям
Торішнім.

Та очі чарували
Квіти ряски, первоцвіту

І клаптиками
Неба ніжно-синього,
Поміж торішнім
Листям, красу
Та ніжнісь дарували
Сміливі та стрункі,
Чудові проліски...

По-під кущами,
В затінку та
В вибалках, у рівчаках
Ще сніг лежав,
На сонці
Підтавав.

І неповторний, свіжий:
Вологи, снігу , листя
Та бруньок, сережок,
Березового соку
Чудово-озоново-
Весняно-аромат
Собою все оповивав:
-Весна іде, - усім
Казав.

А пташки у цьому
Казково-лісі
І сяйві аромату
Творили пісенно-
Неповторне  соло
Та колективно-
Пісне-дзвінко-свято...

Творили музику
Весни
Маленькі та великі,
Яскраві та сіренькі
Пташки.

А Сонце з високості
Яскраве сяйво
Надсилало.
Майстерним
Композитором
Та деригентом
Виступало,

Симфонію життя,
Пробудження
Природи
Нам щедро дарувало.

               18.04.23
               Іллінський