Иван Франко. Думы пролетария. Вы плакали фальшивым

Вы плакали фальшивыми слезами
Над жалостной судьбой моей, жалели,
Вздыхали тяжко, разводя руками,
Но чтоб помочь — и в мыслях не имели.

«Жаль бедненького! Сдуру заблудился!
Пропал! Но мы уж сверху всё прекрасно знали!
Дурак был, за пустое дело, вишь, схватился.
И вот куда его фантазии загнали!»

Иные ж милостивцы с видом гуманизма,
Сдвигая плечи, мудро назидали:
«Вот, вот к чему ведёт та погань коммунизма!
Слепая вера и мечты об идеале!»

Так, пожалев меня в своём кругу культурном,
Ушли — кто в карты, кто в бильярд, а кто с задором
Ругать сидящих в камерах по тюрьмам,
А я остался дохнуть под забором.

31 мая 1880






Ви плакали фальшивими сльозами
Над моєю недолею, жаліли
Мене, махали жалісно руками,
Та помогти мені не вміли й не хотіли.

«Жаль бідного! З дороги марно збився
І згиб! Ми се згори вже добре знали!
Дурний був, за пусту роботу, бач, вчепився.
І ось куди його фантазії загнали!»

А другі, ще милосердніші, бистро
Здвигаючи плечима, промовляли:
«Ось до чого веде погане товариство,
Сліпая віра в мрії-ідеали!»

Пожалували всі мене, а далі
Пішли – хто на обід, хто в карти грати,
А хто судить запертих в криміналі,
А я лишивсь під тином умирати.

31 мая 1880


Рецензии