На порозi iмли

Сонце сідає,
Криваво-червоне.
Землю лишає
В лапах пітьми.
Треба нам жити
Знов по-новому,
Тільки не вміємо ми.

Так було тепло удень,
Так, може, буде вночі.
Раптом ми стали свідками змін,
Та поки чекай і мовчи.

Впала навколо
Ворожа мережа.
Через добробут
Зичимо зла.
Нас із тобою
Сонця пожежа
Вкрила зимою замість тепла.

Так було ясно удень,
Так, може, буде вночі.
Раптом ми стали свідками змін,
Та поки чекай і мовчи.

Так було гарно удень,
Так, мабуть, буде завжди.
Раптом ми стали свідками змін,
Та поки не пізно – іди.

І все недобре, на жаль.
І зачаїлась давно
В серці моєму тиха печаль,
Як в пісні гурту «Кіно».

І на порозі імли
Вабить мене світлотінь.
Вкрав би тебе, і таємно втекли,
Доки не стане жалінь.

Так наливай же вина
Пам'яті світу НиНо.
Краще за тебе нікого нема,
Бо ти зі мною заодно.

І вже тепер не мовчи!
Що уготує нам Бог?
Але, насправді, нестрашно вночі,
Коли ми з тобою удвох.