Возле дома посеяла Мама

          

Что нарцисс, брат, головку повесил –
в поклоненье весне в данный час?
Жизнь твоя так коротенькая, ведь
вся для нас, вся для нас, вся для нас…

Цветы жертвенно радуют всюду,
возродилась от грусти б душа –
Как же это землянам так нужно,
ведь красоты её воскрешат.

Насмотревшись, оценишь утрое
миг житейский на пике стрелы,
Что без устали мчится в днях жизни –
мы б лелеяли и берегли…

Возле дома посеяла Мама
бархатцы для детишек своих –
Подросли, разбрелися по свету,
  здесь в краях близких, так и чужых…
11.04.2023 г.

   Біля хати посіяла Мати   

Що нарцисик голівку повісив –
у поклоні весні сього час?
Все життя твоє так коротеньке,
все для нас, все для нас, все для нас…

Квіти жертвенне радують всюди,
від жури б відродилась душа –
Як же це всім землянам потрібно,
бо її так краса воскреша.

Надивившись, цінуєш утроє
мить життєву на вістрі стріли,
Що летить без упину у днину –
тож, леліяли б і берегли…

Біля хати посіяла Мати
чорнобривці для діток своїх –
Підросли й розбрелися по світу
у краях, як своїх так й чужих…
11.04.2023р.