Андрей Малышко. Ну почему не отпускает...

                ***

Ну почему не отпускает
И в сердце столько лет живёт
Одна тропинка в нашем крае
Одним-одна возле ворот?

В вечерней меркнущей округе,
Где горизонт впивает свет,
Конца ей нету в тёмном луге,
И поворота тоже нет.

Бежит вперёд и не петляет,
Из сердца свой разбег берёт
Одна тропинка в нашем крае
Одним-одна возле ворот.

Ветрами вольными воспета,
Унесена дождями вдаль
Среди подсолнухов из лета –
Мой вздох и светлая печаль.


Оригинал:

                ***

Чому, сказати, й сам не знаю,
Живе у серці стільки літ
Ота стежина в нашім краю
Одним одна біля воріт.

На вечоровім виднокрузі,
Де обрій землю обніма,
Нема кінця їй в темнім лузі,
Та й повороту теж нема.

Кудись пішла, не повертає,
Хоч біля серця стеле цвіт,
Ота стежина в нашім краю
Одним одна біля воріт.

Дощами мита-перемита,
Дощами знесена у даль,
Між круглих соняхів із літа
Мій ревний біль і ревний жаль.