Її краса холодна та жорстока
Зупинка серця - дотик її рук.
Тонка, прозора, кришталевоока,
Вісниця довгих передсмертних мук.
Мелодією гроз і буревіїв
Приходить несподівано, як сон,
Зачарувавши, серця не зігріє
Поміж дерев безлистих, мерзлих крон.
А усмішка її підступно-ніжна,
Звабливий погляд за душу бере
Заворожить співанням дивовижним,
І знов життя безжально забере.
Співай, о грозова підступна діво!
Збивай наївних з вірної путі,
Такого сяйва, громового дива
Не бачили і янголи святі.
Танцюй! Тебе ніхто не покарає,
Бо "гріх" - лише ілюзія людська,
Для пекла надто мила, а для раю
Занадто волелюбна і стрімка.
Кому тебе судити? Ти - природа,
Володарка таємних дивних чар,
Твоя мінлива, хаотична врода
Лише така - то лід, то дикий жар.
Лунай у небі рокотами грому,
Містичним тихим шелестом дощів,
Поклич туди, де темно й невідомо -
В один з найдивовижніших світів...
Володарка грози
© Copyright: Анита Левицкая, 2023
Свидетельство о публикации №123040405666
Свидетельство о публикации №123040405666
Рецензии