Вiд Нього Пер. Риммы Батищевой

       Джерготить весняний дощик і самотність заселяє -
       Він квітневої наснаги в смуток мій серцевий лляє.
       Розчахну свої обійми, ждатиму напоготові
       Упокорення, смирення та Небесної Любові.

       Знову роздивлюсь довкола - ницість світу та захланність...
       Не давання прошу в Бога, а подякую за даність.
       Він бо знає, мій коханий, що я є - не сильна жінка,
       Зм'якшує мою тверезість та сумну невдатність вчинка.

       Ось чому саме від Нього крапотить з Небес волога, -
       Щоб з подякою молилась, прославляла милість Бога !


                Перевод - Риммы Батищевой

Тараторит дождь весенний, одинокость заполняя –
Он апрельским вдохновеньем в сердце смуту утоляет.
Распахну свои объятья, ожидая наготове
Покорения, смиренья, вместе с Божеской Любовью.

Снова рядом наблюдаю низость мира, злость и жадность.
Не даренья жду от Бога – славословлю лишь за даность.
Он ведь знает, мой любимый, что как женщина слаба я.
Прямоту мою смягчает, и ошибки мне прощает.

Потому, по Божьей воле, продолжает влага литься, –
Чтоб в века Его прославить и с усердием молиться!