Дом родной словно пристань

      

Где-то там вдалеке, где был берег в реке –
Дом родной словно пристань, бесстрашный;
Всё ему пережить, ни минуты не ныть,
Заживлять жизненные все раны…

Поколенья уйдут, а другие ль придут?
Мхи покроют былое раздолье…
Лишь трава мурава – песни дней, острова,
Всё плывут по неведомой воле…

Но весны огонёк – даст надежды росток,
Все печали под солнцем растают;
Возгорится рассвет, изумруд, самоцвет,
Жизни новой цвета заиграют…
02.04.2023г.

        Рідний дім немов пристань

Десь отам вдалині, берег милий мені –
Рідний дім немов пристань, безстрашний;
Все йому пережить, та ніколи не нить,
Щоб життєві загоїти рани…

Покоління підУть, а чи інші прийдУть?
Мох покриє колишнє роздолля…
Лиш трава близь ріки, днів минулих чутки,
Все пливуть по незвіданій волі…

До весни все ж місток – дасть надії росток,
Всі печалі під сонцем розтануть;
Світанковий вже світ, запала самоцвіт,
Життя нОвого квіти заграють…
02.04.2023 р.