Запорожье

Знов приходять у пам'ять казки,
що дотолі наснились...
Де столітні дуби і хрести
на горбах похилились...

Над ярами, над Старим Дніпром,
над предвічним і сивим,
Там, де вітер жене
в море Чорнеє синії хвилі...

І вирує в порогах ріка,
і реве і клекоче,
І відлунням гуде в берегах
Української ночі...

Не спинити, не стримати сили козацької голі,
Що віками чекала від неба
примарної долі...

Що хрестилась вогнем,
гартувалась залізом
і кров'ю,
На хрестах розпиналась
за віру, за землю і волю...

І кого тільки тут не було -
змили темнії води...
Лиш козацькому роду довіку нема переводу...


Рецензии
Збережи колосисті лани, переправи та збіжжя. -
Захисти від війни українські міста... й Запоріжжя.

Добрий день, Юрію...
Дякую Вам за цей вірш.
З повагою,

Алёна Безпавлая   01.04.2023 15:27     Заявить о нарушении
Дякую Вам за розуміння...
З повагою,

Юрий Лисняк   02.04.2023 14:32   Заявить о нарушении