Знов Пер. Риммы Батищевой

Знов я із сокровенного набутку
Звабливі ліки віднайду від смутку -
Від сліз покутних і від застережень,
Щоб тільки воля Божа без обмежень

У серці упокорено звучала
І берегів Любові не втрачала.
Письмовець - олівець в руці Господній -
Тож вчуся слухать й відчувать сьогодні

Через пласти років гармоній звуки,
Чекати мирно з істиною злуки.
Та день гірчить, занурює у відчай,
Хоча слугині Божій це не личить,

Завершує рядки сонета кода -
Чи, Господи, Тобі мене не шкода?!


                Перевод - Риммы Батищевой

Я снова потихоньку из-под спуда
Лекарство от печали раздобуду,
От горьких слёз, от предостережений,
Чтоб воля Бога – без ограничений

В душе моей с покорностью звучала
И берегов Любви не потеряла.
Писатель - карандаш в руке Господней –
Учусь я слушать, чувствовать сегодня

Через пласты годов и нот звучанья
Ждать мирно, тихо с истиной свиданья.
Но день горчит, моё унынье множит,
Хоть для послушной Богу то негоже.

Я завешу вопросом как весталка:
Скажи, Господь, Тебе меня не жалко?