Коло обителі святої
На милість пестив сподівання
Жебрак, що ледве-ледве стояв
Від спраги, голоду й страждання.
Шматка лиш хліба він просив,
В очах приховуючи муку,
І хтось каміння опустив
В худу простягнуту ним руку…
Так я благав жалю й любові
В сльозах, у розпачі, з журбою;
Так моє серце у окови
Навіки сховане тобою.
Жебрак
© Copyright: Николай Чельтер, 2023
Свидетельство о публикации №123032706059
Свидетельство о публикации №123032706059
Рецензии