Завтра річниця звільнення нашого рідного міста...
***
Ніяк не загоються рани
Життя, що пішло шкереберть.
Коли серед диму-туману
Навколо чаїлася смерть.
Коли кожен звук, як сирена,
Як постріл в спину,
Удар...
І місто твоє, як арена
Для бою,
Пожежі до хмар.
Хоч рік промайнув якось швидко,
Ми стали як скеля міцні -
Не гоються рани...
Де ж нитка,
Щоб латку припнуть до душі?
Щоб знову навчитись радіти,
Забути про сліз гіркоту.
І знову навчитися жити,
Здолавши цю кляту війну...
27.03.23
28 березня
© Copyright: Наталия Рыбальская, 2023
Свидетельство о публикации №123032705163
Свидетельство о публикации №123032705163
Рецензии