(не)справжність
Дай собі змогу
Переступити цей поріг знову
Але цього разу
Вирватись з пастки
Завтра
Такими холодними днями
Розтяті спогади
Тремтітимуть
І ти згадаєш
Такого собі привида
Магічного
Й справжнього.
В його беззахисність
Не загорнутися під час зливи,
Але він справжній.
Ти не хочеш його забувати,
Та образ розмитий,
Образ такий гнучкий,
Тремтливий, мов повітря.
Він був вагантом
Або здавався
А ти
Шукала порятунку в ідеалах
Та ілюзіях.
Stardust cycle. 6. ua
© Copyright: Марина Чиянова, 2023
Свидетельство о публикации №123032608786
Свидетельство о публикации №123032608786
Рецензии
