Не на часi?

Вмирає світ без честі й каяття,
Немов сам бог кривавий трилер пише.
Тим часом, перші вогники життя
Під снігом мерехтять все яскравіше.

Свої, чужі, в один змішались шум.
Свої своїх гризуть, мов пси скажені.
В цю мить, тяжких не відаючи дум
Весна розстеле килими зелені.

А поки людство їде з глузду й мре,
Копає день за днем собі могили,
Весняний вітер знищує старе,
І надає життю нової сили.

Суспільство, хворих сповнене ідей -
Прокляття для всього людського роду.
Слабкий, недосконалий світ людей
Проти краси незламної природи.

Немає в людях єдності й добра -
Є виключення, лиш поодинокі.
Та як лікує душу ця пора,
Коли бринять струмки блакитноокі!

На часі це, чи ні - не нам судить -
Красу навколо себе помічати,
Ловити в кадрі дивовижну мить,
І подих невбачай затамувати.

Захоплення це викличе, чи гнів -
Весна прийде. У будь-якому разі.
Не відає природа таких слів,
Як наше недолуге "не на часі".