Є сходинки, та я зриваюсь вниз.
Я скочуюся, рву колготи... Нащо?
Є сходинки, але це мій каприз -
Пересуватись, як здається, краще!
Підйомник є, та вверх і в гору я
Повзу, коліна шкрябаю на совість,
Щоб гордо на вершині постоять
Й відчути явищ дивну тимчасовість.
Є поруч човен, ну а я пливу,
Гребу руками і ковтаю тину.
І за собою тільки тих зову,
Хто досі ще не вліз мені на спину.
Скидаючи вантаж - я маю честь
Підготувати смугу для відльоту.
"Життя", повір, сильніше слова "смерть",
Тож побажай щасливого польоту.
Вільний поетичний переклад власного вірша "Ступеньки есть".
http://stihi.ru/2010/03/12/2992
Сходинки
© Copyright: Вера Свистун, 2023
Свидетельство о публикации №123032003546
Свидетельство о публикации №123032003546
Рецензии
