Це симфонія тиші на тлі тривог,
Це реалії часу, в якім людина
Виставляє міжчасся своє на торг,
Де нічого не варте життя невинне.
Але крізь ці дощі промінець надій
Проступає безглуздим татуюванням.
Ми є люди, у нас - розпорядок свій,
Наша воля сильніша за всі страждання.
Навесні відростає усе людське,
Красно вдягнені в квіти поля й дерева,
Навесні повертає собі аскет
Час, свободу, ілюзій безумство кревне.
Всіх бажань хоч не втілить така весна,
Але рани свідомості залікує.
Джерелом одкровень та простих наснаг
Зачарованим містом вона крокує.
Весняна симфонiя
© Copyright: Марина Чиянова, 2023
Свидетельство о публикации №123032003157
Свидетельство о публикации №123032003157
Рецензии
