Владимир Свидзинский 1885-1941 Прохладно, тихо...

Прохладно, тихо. Месяц мой надломанный,
Со мною будь и освяти печаль мою.
Она, как снег на ветках, упокоилась,
Она, как снег на ветках, и осыплется.
Три радости есть у меня неотнятых:
Труд, одиночество, молчанье. Злой тоски
Во мне нет больше. Месяц мой надломанный,
Я обновленья виноград в ночь уношу.
На мертвом поле стану помолиться,
И будут звезды падать вкруг меня.

Холодна тиша. Місяцю надламаний,
Зо мною будь і освяти печаль мою.
Вона, як сніг на вітах, умирилася,
Вона, як сніг на вітах, і осиплеться.
Три радості у мене неодіймані:
Самотність, труд, мовчання. Туги злобної
Немає більше. Місяцю надламаний,
Я виноград відновлення у ніч несу.
На мертвім полі стану помолитися,
І будуть зорі біля мене падати.
1932


Рецензии