На краю села немає більше хати,
що зростьила багатьох дітей,
там немає вже кого чекати
і давно нема живих людей.
Одні розвалини в гущавині кущів,
а ще недавно, там стояла хата,
де біля двору я тебе зустрів
де ти мене, не заставляла довго ждати.
Лише тополі залишились вздовж дороги
та вечорами як колись шмлять
де я у захваті тобою мов від спраги
втрачав дар мови, де розвалини стоять.
Із сумом я стояв, дивився на це місце,
де ти росла, серед сестер, братів,
яке було для тебе мов колиска,
а зараз місце лише для сичів.
Для сич1в
© Copyright: Анатолий Ляпатинский, 2023
Свидетельство о публикации №123031500521
Свидетельство о публикации №123031500521
Рецензии
