Павел Грабовский. Враги

Спокон веков нас поучали
И ныне подают совет,
Чтоб люди палачей прощали,
Пусть псами травят нас и впредь.

Вот так за мир, любовь и братство
То слово божие лилось,
Людей ковало в цепи рабства
Во имя божие — Христос.

Но перемены грядут в жизни,
Иных порядков торжество:
Срамят изменника отчизны,
Врага прощают своего!





Від поконвіку нас повчали
І нині раду подають,
Щоб люди злодіїв прощали,-
Хай ближніх дальш собі цькують.

Отак за мир, любов та братство
Лилась велика мова та
І люд кувала за кріпацтво
Во ім’я господа Христа.

Але стають другі години,
Яка от саме настига:
Плямують зрадника країни,
Прощають власного врага!


Рецензии