Словоупотребление

Слововживання

Світ дибки, хоч святих винось,
І простір викривився щось
Не по фен-шую.
Життя давно складаю так,
Мов нескінченного листа
Тобі пишу я.

Сни божевільні наяву
Вдихають зміст в нову главу,
Чи в інший розділ,
В жазі заримувати час,
А він чомусь римує нас
Окремо, вроздріб.

Зникає зорова межа,
Збентежені роки біжать,
Як оглашенні.
Підміна сенсів і понять.
Як мідяки, зірки бринять
В пустій кишені.

Невідповідність і незбіг,
Доречний сміх, торічний сніг,
Неясні згадки.
І всупереч, чи завдяки,
Буття складається в рядки,
Часів нотатки.

У дві душі молитва, спів,
Остиглих і безсилих слів
Ретельний розбір.
Дізнатися судилось нам,
Що не вкладається бедлам
У ритм і розмір.

Гне піп своє, а чорт своє,
І лихо все не відстає,
Журне, скорботне,
А все кульгає вірш слідком
Багатоярусним шляхом
В безповоротне…

Твій день – стрибками між багать,
Виходить ніч не в благодать,
У даль імлисту.
Й життя спливає їй вдогонь,
А поруч грає дисгармонь
Дисгармониста.

Куди не глянути – стіна,
Далечина хворіє на
Розмежування…
Не переймайся, навпаки:
Час усуває помилки
Слововживання.