Проминула і осінь, і літо...
Ось і знову настала зима,
Та не прийдуть до матері діти,
Бо давно їх забрала війна.
Та війна прилетіла, як хмара,
Загриміла так сильно вона
І від мене вас раптом забрала,
Залишилась я зовсім одна.
Ніби сонця на небі не стало,
Наче зорі погасли на мить
І душа кам’яною вже стала,
Тільки серце до болю щемить.
Тихо молиться бідная мати,
Та не плаче, бо сліз вже нема
І розраду нема кому дати,
Лиш на Бога надія одна!
О, синочки мої дорогенькі!
Я ростила вас не для війни,
А коли постарію, рідненькі,
Щоб підмогою мені були!
Розлютився великий губитель,
Той, що сіє брехню і війну...
О, ГОСПОДЬ! Ти є наш ВИЗВОЛИТЕЛЬ!
Протягни Ти нам руку Свою!
13.09.17
179. Проминула i осiнь i лiто...
© Copyright: Ганна Горбатюк, 2023
Свидетельство о публикации №123030500314
Свидетельство о публикации №123030500314
Рецензии