Дивнi сни

І
Спіткнутися об двадцять другу вЕсну,
зіпертись на крило.
Молитися, аби усі воскресли,
покинувши село.
Чотири вЕсни поспіль прилітати,
як зІйде ніч на трон.
Дивитися, як посивіла мати
шепоче до ікон.
ІІ
Лелеча кохане, худорляве,
весен - двадцять шість...
Я сьогодні відкладу всі справи,
дорогий мій гість.
Маєш прилетіти до порогу
на годину-дві,
розказати, як живеться в Бога
мертвим і живим.
Білі крила, аж пече ув очі,
голос - Райський спів...
- Я, матусю, прилітав щоночі,
під вікном сидів.
Не журись, моя голубко мила,
але твердо знай :
прийде час - і в тебе будуть крила
і маршрут у Рай.
Те в майбутнім, не марнуй допоки
час на суєту.
в тебе, мамо, доста ще уроків,
душу май просту...
ІІІ
Мені, буває, сняться дивні сни,
у перший тиждень юної весни.
Чи вірить їм, чи ні,- не маю тями.
Проллються сльози й легшає за мить,
І серце, що терзалося роками,
здається, менше трішечки болить.