Ой, співають зяблики,
Бо скінчИвся дощик!
Позповзались равлики:
Кожен, наче горщик
Зі смачною стравою, —
Догори лиш дриґом, —
Із легкою парою
Та тягучим сиром!
Сонце, вкрите хмарами,
Трохи відпочило.
І думки ті марами
У блакить злетіли.
Сонце ковдру скинуло, —
Вже не буде зливи.
І я знов поринула
У дівочі мрії.
ДУші, як ті равлики,
Загалом, тендітні:
Інколи — поранені,
Не завждИ примітні.
Бережи відносини,
Адже це важливо.
Зовні подоросліша
Тільки панцир — тіло,
А душа дитиною
ЛИшиться довіку.
Просто будь людиною —
Ти лиш частка світу.
Равлики
© Copyright: Юлия Ёлкина, 2023
Свидетельство о публикации №123030206983
Свидетельство о публикации №123030206983
Рецензии