Скрiпляюся Пер. Риммы Батищевой

   День забарвлений не сонцем, і не хмарою,
   Лишень настроєм відчуженим моїм.
   Хмурий настрій буде тягарем і карою -
   І нічого людям я не розповім.

   Ні про те, скільки свободи споживається,
   Ні про знайдену осібність там, де всі,
   Про довіру тим, хто бачить, як печалиться,
   Моє серце серед інших голосінь.

   Як руйнують нас шалені й ненадійнії
   Заздрість та гординя , влада, страхи, злість,
   Що Любов, Надія , Віра - благодійнії,
   І що кожен в цьому світі -тільки гість.

   Як скріпляюсь для Любові в цьому світі -
   Нескінченно - щосвітанку і щомиті.


                Перевод - Риммы Батищевой


ень, окрашенный не солнцем и не тучею –
Отчуждённым настроением моим.
И настрой такой, как будто давит, мучает –
Ничего не расскажу я, словно мим.

Ни о том, свободы сколько потребляется,
Ни о найденной особости при всех,
И о вере тем, кто знает, как печалится
Сердце чуткое моё, не для утех.

То, как действуют темно и разрушительно
Зависть, власть, гордыня, ненависть и злость.
А любовь, Надежда, Вера так живительны!
И, что каждый в целом свете – только гость.

Для Любви я укрепляюсь неустанно –
Бесконечно, каждым утром, постоянно!