"Слухай, а дай-но мені
Золоті мости,
Червоні дверцята".
Дивно на тишу міняти гнів,
Дивно секвої на друзки міняти.
Дивно затеревеніти, здеревеніти,
Дивно так унезмістовнитись у гамір
Річкових стежок,
Що золотіють, немов ланіти,
Що фіанітово марять.
Та нестримно
(Мрійливо)
Було б розмитопрояснено
Крейдоподібне
Літозаметілля
Від скуйовджених слів
За кремезними
Яслами.
Ноди холодні,
Сонце напіврозгніване
Зорі - узагалі надкласові,
А тому зморожуй,
Зморожуй пристрасті
За парусиново-лляними
Пасмами.
Дай-но
© Copyright: Марина Чиянова, 2023
Свидетельство о публикации №123022805726
Свидетельство о публикации №123022805726
Рецензии
