В душі порожнеча, як в кинутій мушлі.
Відлуння вітрів наче плач саксофону.
А туга й печалі -
Не скороминуще...
Кипляча сльоза,
Сіра стрічка перону...
Вагон відкриває зі скреготом двері,
Ковтає людей -
Час минув для прощання.
І всі, як учасники дивних містерій,
Гостріше сприймаємо слово "кохання"...
Гостріше сприймаємо слово "розлука"...
А час завмирає на мить в порожнечі -
Уста посміхнулись,
А серце у муках
Секунди рахує...
И важко на плечі
Лягає безодня холодним туманом.
А стукіт коліс десь поволі стихає...
Наснилось?
Привиділось?
Ні, не омана...
І де ж та розрада?
Не знаю...
Не знаю...
25.01.23
В душi порожнеча
© Copyright: Наталия Рыбальская, 2023
Свидетельство о публикации №123022505851
Свидетельство о публикации №123022505851
Рецензии