Щось цьогоріч не відчуваю осінь -
Не розумію зливи довгий плач.
І сонця майже не було...
Вже досить -
Якщо я чимсь образила - пробач.
Відкрийся, осінь, що не так зробила?
Чим засмутила, що пішло не так?
Ми вересню обидві так раділи,
Він був для нас натхнення, добрий знак...
Мабуть війна...
Так, болісний відбиток
На душах наших шрами полиша.
Тому не помічаю листя, квіток.
Тому не відкривається душа
Назустріч святу осені, коханню...
На кленах листя схожі на серця,
Але чомусь відсутні всі бажання -
Нам келих смутку пити до кiнця...
22.09.22
Щось цьогорiч не вiдчуваю осiнь...
© Copyright: Наталия Рыбальская, 2023
Свидетельство о публикации №123022303465
Свидетельство о публикации №123022303465
Рецензии