Натщесерце нап'юся туману,
З першим променем сонця злечу
Під вітрилами над вітрами,
Загасивши заграви свічу.
Небо синє, як море,
А хвилі -
Білі хмарки легкі наче пух.
Полини десь внизу посивілі
Споглядають, тамуючи дух -
Заздрять легкості крил...
А лелеки,
За якими вже зникли сліди,
Відлетіли у вирій далеко,
Небо все залишивши мені.
Я пірнаю у ранішні хмари,
Сходить сонце,
Я просто лечу...
Кликать мене не варто,
Бо марно -
Налітаюсь таки досхочу...
Повернусь,
Ну, куди ж я подінусь?
Із натхненням та блиском в очах.
Не чіпайте мене ще годину,
І відкиньте за мене свій страх...
Натщесерце напюся туману
© Copyright: Наталия Рыбальская, 2023
Свидетельство о публикации №123022203665
Свидетельство о публикации №123022203665
Рецензии