Тарас Шевченко. Когда-то раз, во время оно...
Помпилий Нума,* римской царь,
Смиренный, кроткой государь,
Устав писать статьи закона,
Пошёл в лесок — час погулять
И отдохнуть. Чтоб, сил набравши,
Додумать, как бы заковать
Римля́н в железы. И, сорвавши
Ветвь ивы гибкую в пути,
Стал петлю из неё плести
На шею будто бы. Вдруг глянул —
В венце из роз, в тени платану
Девчушка молодая спит...
Дриад лесных волшебный вид
Смерк пред такою красотою,
Перед богинею такою!
Сама Эгерия** в леску
Повисла с горя на суку,
Судьбу прокляв. Но мудрый Нума
На девочку и на цветы
Любуется с одною думой:
«Какой хомут ещё б сплести?»
28 мая 1860,
С.-Петербург
* Помпилий Нума — второй после Ромула легендарный римский царь. Под Помпилием Нумой Шевченко подразумевает царя Александра II, высмеивая его "либеральное реформаторство".
** Эгерия — нимфа, якобы бывшая женой и советницей Нумы Помпилия.
«Колись-то ще, во время оно...»
Колись-то ще, во время оно,
Помпілій Нума римський цар,
Тихенький, кроткий государ,
Втомившись, пишучи закони,
Пішов любенько погулять
І одпочить. Та, спочивавши,
Додумать, як би то скувать
Кайдани на римлян. І, взявши
Гнучкий одноліток лози,
Каблучку заходивсь плести,
На шию б то. Коли погляне,
У холодочку під платаном
Дівча заквітчанеє спить...
Дріадам нічого робить
Перед такою красотою,
Перед богинею такою!
Сама Егерія в гаю,
Кленучи доленьку свою,
Повісилась. А мудрий Нума
І на дівча, і на цвіти
Дивується собі і дума:
«Який би ретязь ще сплести?»
28 мая [1860],
С.-Петербург.
Свидетельство о публикации №123022007255