Я незабаром бачив сон...
Як моя рідна Україна,
Як та зневірена дружина
Пішла шукати свій дурдом.
Нікого слухати не хтіла,
Навмисно шори начепила
І пошуком своїм зробила
Мебіуса кільцевий шлях.
І не туди, і не сюди...
Ніхто любов ніц не дарує.
Бо ж красень вроду лиш шанує,
Йому дарма, що ти з війни.
І навіть вдягнуте намисто
Комусь блискотить у очах...
Почав телепатися страх
Зустріть самотність урочисто.
Ще й народилося дитина...
Своя? Чужа? Невдалий шлюб?
Неприйняла вона тризуб
І матінку осиротила.
І знову шлях по тій стерні,
Що завжди шлях її колола
З часів завзятого монгола...
В усьому винні москалі!
07.10.20
Я незабаром бачив сон...
© Copyright: Печалилорд, 2023
Свидетельство о публикации №123021808820
Свидетельство о публикации №123021808820
Рецензии