О, сльози материнські, де вас діти?
Пекучі ви, як адові вогні…
Вас з'їло сонце, видув хижий вітер,
Вас Вічність загубила – вдалині…
Мої сини – соколики ви милі!
Пішли на фронт – покликала війна…
А я все пам'ятаю – світлі й білі
Голівоньки дитячі – край вікна
Як бігали удвох – кричали: «Ненько!»
І звали: «Мамо!» - щоб хутчій, гуртом!
І знову ваші голови – біленькі,
Що смачно пахли – хлібом й молоком…
…Уже давно забула – відлік часу…
Уже давно – закінчились слова…
Осліпли очі. Скінчились прикраси.
І ти – вмираєш. Та іще – жива…
В ракетнім мареві – душа палає…
Їх – випікають, на шматки там – рвуть!
І мати молить Бога – і чекає.
Сини змогли щоб Смерті - обминуть
Мати чека Мама ждет
© Copyright: Ирина Алиевская, 2023
Свидетельство о публикации №123021805646
Свидетельство о публикации №123021805646
Рецензии