Може, ти не знав, може ти забув,
Де твоя рідня, де твоя земля.
Ти вбивати йшов, так і не збагнув,
Що в твоїй душі нелюд промовля.
В тебе ж є свій дім, є своя сім'я,
І кохана десь плаче уночі…
Ти ж навік зганьбив рід свій і ім'я,
Випалив усе у своїй душі.
Ну, скажи, невже ти чогось не мав?
Що ти загубив у чужім краю?
Чи у тебе хтось розум відібрав?
Може, захотів бути у раю?..
Наче чорний дим, за тобою - слід,
По моїй землі йде страшна війна…
Знов палає світ, знов ракет приліт…
Котиться, гримить вибухів луна…
Ти покинув дім, щоб творити зло,
Щоб спалити все, знищити дотла.
Чи тобі, скажи, так і не дійшло,
Що не можна вбить воїнів добра?..
Не дiйшло
© Copyright: Галина Чехута, 2023
Свидетельство о публикации №123021803159
Свидетельство о публикации №123021803159
Рецензии