Дай змогу Землі настоятися.
Копирсаючись в ній,
Долаючи глибинні терпкість, нерівність,
Глибоко озираючи перегній,
Виганяючи з себе всю швидкоплинність,
Закріпи мінерали, мов ритм юрби,
У новій містерії - у собі.
Хай ростуть, і плодючість її імен
Продиктує тексти тобі та коди.
Ти - нестерпний Майстер,
Алківіад,
Візерунком візардики
Тануть твої акорди,
А вона - наче ринви,
Алелі, що свій ривок антен
Атентивно жбурляє в небесні сходи.
Дай змогу
© Copyright: Марина Чиянова, 2023
Свидетельство о публикации №123021500322
Свидетельство о публикации №123021500322
Рецензии
