Кохання терпке,
Мов олія кипарису.
Мов монахиня,
Мов аскет,
Забуватиму його риси.
І якщо треба втекти
Від міста, від цивілізації,
Обірву всі мости,
Аби не
Лишитися у прострації.
Кохання вогке,
Як дощі кілометрів між нами.
Воно крихке, мов лід
Під ногами.
Воно нестерпно яскраве,
Як паради планет.
Мене знов кличуть місто і справи.
Мабуть, з мене поганий аскет.
Аскет
© Copyright: Марина Чиянова, 2023
Свидетельство о публикации №123021404837
Свидетельство о публикации №123021404837
Рецензии
