Люблю

 Пуста дорога, епізод страшної тиші.
 І цифра два в сумному лютому, як слід.
 Він вже ніколи і нічого не напише.
 Життя обірване, як електричний дріт.

 Кривий Ріг. Траса. Смак відвертості і болі.
 І невимовність слів останніх на губах.
 Він так хотів сказати "Cze;;" собі і долі.
 Але скінчилось все, як в хоррорах і снах.

 Любив він Польщу, Україну і буденність.
 Буденність, в котрій добре все, "по чесноку".
 Він чуваком був, що обожнював відвертість.
 І міг сказати, що він думав на льоту.

 Хвилин секунди, що спливали, мов би треки.
 Молоковоз, як кілер, що здійснив наказ.
 Все підлаштовано було, мабуть, для смерті,
 Бо заважав він тим хто спаплюжив свій час.

 Вже вісім років від його пісень мурахи.
 І більше тридцяти ми слухаєм його.
 Це друге лютого у пам'яті, як цвяхи.
 Його загибель, як пронизливе кіно.

 Свічки запалюють сьогодні, як і тоді.
 І до світлин його букети принесуть.
 Його пісні завжди лунатимуть в народі.
 Тобі країною всі вимовлять "Люблю"...

 02. 02. 2023.