Вигоються рани...

О, як болюче любиш Ти! -
Я сподівалася на милість,
Та вже душа й уста втомились
Від німоти та самоти.

Як не молись, не ворожи,
Цькують приреченість, нікчемність,
Моя гріховная причетність
До невиправної межі...

Та вогник Віри не згаса -
І в олтарі палає свічка,
Що знов про Божу ласку свідчить
Та про Господні чудеса...

Геть всі спокуси та омани -
Любов'ю вигоються рани!


Рецензии
с Верой написано!

Вадим Константинов 2   12.02.2023 14:18     Заявить о нарушении
Дякую, любий Вадиме! З Любов'ю - Маргарита

Маргарита Метелецкая   13.02.2023 12:30   Заявить о нарушении