До блювоти нудить від новин,
серце відмовляється приймати:
чути - за синочком виє мати...
в 23 життя лиш прах і тлін...
підведіть знесилену з колін,
їй ще довго з болем цим звикатись.
Хлопці гинуть. Зовсім молоді.
Воїни, похрещені боями...
Падають на домовини мами
у скорботі сивій, у біді...
Ще недавно сповнені надій,
вихвалялись гарними синами.
Їхні очі вже не заблищать,
відтепер печаль в них оселилась...
не даремно пташка в шибку билась,
наче намагалась розказать,
що везуть додому з бою сина
у закритій чорній домовині...
І на кожній Авеля печать.
Авеля печать
© Copyright: Ева Сокол 2, 2023
Свидетельство о публикации №123020808859
Свидетельство о публикации №123020808859
Рецензии