Знамя Ангела на украинском языке

ПРАПОР ЯНГОЛА

Ось сижу я в кабінеті
С заду висить прапор,
Синьо-жовтий, як і треба
В Україні мати.

Тільки маю свою фірму
Я не в Україні,
А в сухих містах далеких,
Де заморські хвилі.

В мене хлопець є, знайомий,
Із Узбекистану,
Родом тоже з України,
Купив в мене яхту.

Ще один є, добрий вуйко ,
Родом із Волині,
Та живе давно вже в Празі,
Тоже на чужині.

Прапор наш, жовто-блакитний
Кожен поважає
І в своєму кабінеті
Кожен с заду має.

Жовтий світить нам красиво,
Як яскраве сонце,
А блакитний  - має око,
Як синє віконце!

Всі ми родом з України,
Та й як нам зробити,
Щоб усім за раз вернутись
І почати жити,
На своїй родній земельці
І хатинку мати
І самім у час дозвілля
За прапор зґадати?

Хай він буде синьо-жовтий,
Чи жовто-блакитний,
Все-одно у ріднім краї
Неможливо жити.

А чого же неможливо,
Хіба хтось згадає,
Як тихенько добрі люди
Землю покидали?

Захотіли українці
Інакшої долі,
А усі , хто не поїхав,
Тоже вчились в школі .

Добре вчились, та напевно,
Їм ніхто не скаже ,
Де є наша Україна
І що треба мати,
За для того, щоб насправді
Українцем зватись,
Як любити, як молитись
І з ким сперечатись?

Загнобили Україну,
А нам слід згадати,
Про єдину Русь - могучу
І як називати ,
Тих людей, які ще вміють
За усіх молитись,
За Країну – триєдину!
За Русь  - Україну!

Наш секрет є в тім, насправді,
Що всі ми русини
І не треба нам дивитись
На стяг України.
На Росію многогранну,
Білорусь запашну.
Європеєць розкрив пельку
На нашу земельку.

Для свободного польоту,
Щоб «Несла Ґаля воду»,
Йдуть російськ офіцери,
Щоб зламать роботу
Всяких різних іноземців,
Що хотять забрати
Русь Святую, Триєдину
І почати жати.

Знов і знову хлібну ниву,
Для своєго шлунку,
Щоб не стало в Україні
«Руського» ґатунку!

Проби вищої для віри
Від самого Бога!
Віри славной-православной,
Для життя народа!

Із святими разом станем
Ми За Русь-Країну,
Поможи нам, Божа Матір!
Навіть, якщо згину!

Не побачать злії очі
Моєго страждання,
Там, де дідько сидить в пеклі
І жде об'єднання
Канонічного Світила
І автокефалій,
Щоб зламати наші крила,
Щоб всі повтікали
Від страшних людських стражданій
В віру садомитів!
Неможливо навіть  сонцю
В двох місцях світити!

А у Бога вища сила
Є для мене з вами!
Це Любов – і знає кожний,
Що треба тікати
Від неправди, від гордині,
Від зла, від зухвали,
Від свого превозносіння,
Як навчила матір.

А про Господ забули,
Що він- Величезний
І не дасть мені упасти,
Бо він – незалежний.
Все у світ покриває,
Весь час довготерпить,
Всьому вірить, усе знає,
Но правду примітить.

І поставить всіх на місце,
Бо час всім зґадати,
Де янгольські білі крила
Й Пресвятая Мати!