Про тих, хто жив i живе в УкраIнi - Русi!

Чиста Русь, стольний Кий, або Київ, -
То обрана Богом, священна земля!
Бо Хрест свій Благий прийняла, назавжди, від Андрія,
На пагорбах й кручах святого Дніпра…

«Тут збудують церкви…», - було чути Андрія:
«Та люди знайдуть, із любов’ю, Христа!
Премудрість в тім Божа  -  соборна Софія,
Так сяють на сонці її купола…»!

І стануть молитись в печерах й на схилах,
Де буде буяти монаше життя!
Три тисячі років ченці, безперервно,
Славити будуть там Бога-Творця…

Ця вся Земле  -  свята, хоча доля страждальна,
Бо мріють вхопити цей край вороги!
Під Покровом Пречистим, із Хрестом Православним,
Її захищають завжди козаки…

А народ на Русі має назву від Кия,
«Русь – Кий!»,  - кличуть його повсякчас навкруги.
«Я є Русь – Кий…», - так люди казали віками про себе,
У вишневій своїй Україні – Русі…

Вільна Русь, стольний Кий, або Київ, -
То обрана Богом, священна земля!
Бо Хрест свій Благий прийняла, назавжди, від Андрія,
На пагорбах й кручах святого Дніпра…

03 грудня, 2023 рік.

Для довідки:

Ім’я Софія  -  означає «Премудрість Господня»;

Слова синоніми  -  слов’яно-арія, трипілля, скіфія, Русь (або Київська Русь), сучасна Україна, а також  -  слов’яно-арійці,  трипілеці, царські скіфи, русичі (руси), руські (або руський), сучасні українці.
Безперечний та історично задокументований факт про те, що жителі Русі-України більш ніж 600 років називали своїх північних сусідів по місцю їх проживання, а саме  -  москалями. Тобто так звали українці усіх мешканців Московії (а потім і самої Російської царської імперії). Але існує ще один незаперечний факт, що свою Неню-Батьківщину усі  українці материкової України називали саме Руссю, а себе завжди вважали прямими нащадками святої Русі, тобто про себе кожен українець казав, що він по крові і по Роду є  «Русь-Кий». Про що свідчать твори і вірші видатних синів України, наприклад, Івана Франка, Тараса Шевченко та інших українських поетів та письменників, як у 19 віці, так  і в першій половини 20-го століття. Стосовно Московського, Рязанського, Вятського, Тверського, Володимирського князівств, тощо,  - то на цих територіях навіть до 16-17 століть проживали (деякі проживають і зараз) фінські та угорські племена, мордовські народи (у тому числі, мокша, ерзя, буртаси) і волзькі булгари, які ніколи не мали ніякого відношення до Русі (або Київської Русі) та до її громадянства, тобто вони ніколи не були руськими. Та і саму Московію  у 10 - 15 віках її князі ніколи не називали «Руссю», і цю забуту нащадками «істину» підтверджують усі існуючі історичні документи тих часів. До того ж, у перекладі з угро-фінського, слово «МОСКВА» означає корова, або коров’яча річка. Тому, невипадково у лютому 2023 року громадянка США привела до центру Москви на Красну Площу теля. Правоохоронцям вона, глузуючи над ними, заявила, що хотіла показати цій теляті його історичну батьківщину.



РЕПЛІКА: Де знаходиться Русь, та хто такий «Русь-Кий»?

     Шановні читачі!
 
     Нема нічого дивного у тому, що перед черговим «єврейським» погромом –
петлюрівські «отамани» Козачков і Сокіл у своїй «Об’яві» (дивись фото)
звертаються до мешканців українського села – як до «руських». Бо ще сто років 
назад наші українські прадіди чітко знали, що Україна – це їх одвічна Матінка
Русь.

     Та що саме вони, українці по національності, являються прямими нащадки
Київської Русі та хранителями генетичного коду  (пам’яті) своїх предків-русинів,їх багатогранної слов’янської культури й традицій. Тому, не дивлячись на будь які негаразди, потрясіння й навалу іновірців-завойовників, -  наші пращури були ще й захисниками своєї Батьківщини, свого дому та своєї родини, вони також були хранителями свого правдивого минулого  і  ревнителями своєї  Віри Православної.
 
     Тобто, ще на початку двадцятого століття, кожна бабуся та кожна малеча у
будь якому українському селі знали, що вони були, є і завжди будуть дітьми
своєї Нені-Руси, і що вони і є ті самі «РУСЬКІ»! Бо вони -   руські по крові.

     Українське слово «Русь-Кий» складається з двох коренів: -  «Русь»  і  «Кий» (або Київ), що означає приналежність (громадянство) конкретної людини та конкретного східнослов’янського народу до Київської Русі.

     Де перебувала основна територія Русі і що за народ тут проживав -  думаю, що пояснювати не треба. Її головна метрополія – це вся сучасна Україна.

     Не випадково, що вже після 1239 року (тобто після руйнування татаромонголами Києва) у народжуваному Московському князівстві (населення якого складалось з фіно-угорських племен та народів, наприклад, меря, мещера, мокша, ерзя тощо і які ніколи не були  слов’янами)  -  усіх переселенців з Дніпра називали словом  -  «Рус-с-Кий». Що означає  -  русин, або русич з Київа, тобто з Київської Русі.

     Іван Франко, Тарас Шевченко, Леся Українка, Михайло Грушевський та інші
видатні діячі України свого часу, в своїх відомих творах і в наукових працях,  -  часто  називали Україну словом РУСЬ! Та й себе, українця по національності, вони   вважали не інакше -  як «руським».  Також і стародавнє місто Київ, в безперервній 1000-річній молитві наших руських старців, ченців  і  усієї братії монастирських печер та Лаври, -  завжди вважався, вважається і буде вважатися Новим Єрусалимом та Матір’ю міст Руських.

     (Для довідки: у давні часи аж до III віку нашої ери на території сучасної України майже 1000 років компактно проживали племена Царських СКИФІВ, тобто пращурів східних слов’ян  -  русин, (русів, русичів), які і в часи існування Київської Русі, а також і з 1240 року на протязі 700 років після її падіння (тобто фактично до середини XX століття)  -  іменували себе словом «РУСЬ – КИЙ».

     Але цей руський народ існує і досі, бо він ніколи й нікуди зі своєї землі не зникав, бо зараз у нашому XXI віці цей народ відомий у всьому світі під назвою – як «українці»).

     Так що сталося з нашими дурними головами за цей час? Чи то задумався хто-небудь з українців над цим питанням?

     Може всі негаразди в Україні через те, що ми забули справжню, правдиву
історію свого НАРОДУ, та сліпо довіряємо різним «байкарям», які ще й досі
«сидять» на європейських та московських «грантах»? Чи може у нас дуже коротка, «куряча» пам'ять?
   
     Можливо також, що ще однією з причин негараздів та непорозуміння між Сходом і Заходом є історичні розбіжності в менталітеті окремих часток українського суспільства, тобто тих розбіжностей, які стосується саме ставлення до своїх Родових коренів, культури й народних традицій на цих територіях теперішньої України, та які значно відрізняються одне від одного.
 
         Бо після татаромонгольської навали, саме в межах території сучасної
України,  -   почалися історичні процеси фактичного розмежування народу
Київської Русі – «на Схід та на Захід». Коли уціліло лише Галицько-Волинське
Князівство (яке незабаром перетворилося у королівство), а майже вся територія Київської Русі, що повністю лежала у руїнах та перетворилась у «Дике Поле»,  -   приблизно з 1330 років увійшла до складу Великого Князівства Литовського. Надалі усю лівобережну частину України захопила вже Російська імперія.

     Стосовно Галицько-Волинського королівства, то воно  проіснувало трохи більше ніж 100 років. І все…! Тобто Галицьку частину цього королівство захопила католицька Польща у 1349 році. А потім, вже як Галиція, усі ці землі увійшли до складу Австро-Угорьскиї імперії. Таким чином, приблизно на 500 років все населення Західної частини Київської Русі було примусово одірване від материкової України.
 
     Тому за ці століття, та під впливом Західноєвропейських імперських ідеології і культури,  -   у цієї гілки українського етносу склався вкрай специфічний світогляд, який відрізняється від світогляду українців материкової України, особливо її Сходу.

     Може ще й від цього нема і досі щирого порозуміння між людьми зі Східного та із Західного регіонів України?      
     Слід також пам’ятати, що після падіння Київської Русі,   -   саме Господь  вже майже 800 років зберігає український народ від повного знищення, а саме за його ДУХОВНУ чистоту та його Православну Віру! Про що, святим старцям,  не одноразово засвідчувала Пресвята Богородиця.

     Не треба також забувати, що як на заході, так і на півночі, у нас ніколи не було справжніх «друзів». Все навпаки, вони «вогнем і мечем» на протязі століть намагались знищити український народ,  -  бо їм потрібні лише нові землі та нові раби. І  при першій же нагоді такі «люб’язні» усі наші закляті сусіди порвуть Україну на шматки, як вони вже не раз намагалися з 1018 років.
   
     Напевно, є про що всім нам, сучасним українцям, замислитися.    
Нажаль, зовнішні й  внутрішні вороги України, ці моральні збоченці з
«імперським» менталітетом, вже на протязі кілька століть цілеспрямовано й методично намагаються ВІДІРВАТИ українців від їх Родового коріння, а Україну - відірвати від її основи (фундаменту), тобто від Київської Русі. Вони свідомо спотворюють і перекручують поняття «Русь» і «Русь-Кий», змішуючи їх зі словами «Росія» та «Росіяни»! І це їм майже вдалося. Удалося майже повністю стерти у більшості українців їх історичну пам’ять. Тобто вони із року в рік намагаються лишати нас нашого славетного минулого, нашої правдивої історії, а значить - лишати Україну і її майбутнього.
 
     Вони свідомо намагаються відірвати український етнос від своєї самої древньої у Світі слов’яно-арійської культури, яка існує вже більше П’ЯТНАДЦЯТИ ТИСЯЧ  (15000) років.
 
     І це не зважаючи на те, що в порівнянні слів - «Русь» і «Русь-Кий», зі
словами - «Росія» і «Росіянин», й неозброєним оком видно, що ці слова різні по своєму змісту та значенню і несуть в собі зовсім різні поняття.

     З цього напрошується тільки один висновок, що будь яке потакання усім цім ворожим намаганням - приведе український народ до катастрофи. А саме – до повної втрати національної ідентичності і до перетворення усіх нас у слухняне та безродне стадо…

     Тож нам, сучасним українцям, треба бути більш мудрішими та
принциповими, як і наші прадіди – які не велися на усі зазіхання, спроби та на «байки»  різних перевертнів, бо вони добре знали – де знаходиться Русь і хто такий «РУСЬ-КИЙ»!
 
     Тому про сусіда з півночі наш мудрий руський (тобто, український) народ
століттями казав дуже просто – «москаль», або «росіянин», але ніколи його не
називали словом – «руський».

     І на останнє. Хай вас не дивує, але петлюрівці часто називали себе
«гайдамаками» (дивись фото), як і повстанці правобережної України 18-го
століття, що піднялися на боротьбу проти польських та литовських магнатів, бо
вони за короткий час перетворили цих українців у кріпаків-холопів… 
Чого ніколи не було в Запоріжській Січі та серед вільного українського козацтва, яке масово оселилось на Слобожанщині (тобто на Харківщині) і в Дикім Полі, зараз це територія Донеччини та Луганщини.
   
     Хочу також додати, що в архівах України (наприклад, у Центральному
Державному кінофотофоноархіві України імені Г.С.Пшеничного) зберігаються
чисельні фотоматеріали  «єврейських» погромів, де крім фотографій з купами
порубаних, зарізаних та розтерзаних в погромах тіл, зберігаються також ще і
інші фото жертв петлюрівських живодерів, де з живих людей була здерта
фактично вся шкіра.    

12 листопада, 2019 рік