Пусть продолжается Любовь

Остался устремлённым ввысь,
Смотрю на море…
Не надо плакать, улыбнись –
Какое горе?
Жил и прекрасно вновь живу
С друзьями рядом,
Да, не бывать здесь волшебству…
Менять наряды
Любил я в пору от весны,
Одеться в шишки,
Под светом Солнца и Луны
На ветках – белки
Кормились, в зиму был запас,
Как любовался…
Небес меняется окрас,
Я туч касался.
Уж редко зелень на ветвях,
С прощальной песней –
Присядут птицы на кистях,
Мир – будь чудесный!
Мне в пору подрастает новь,
Так жизнь сменяет –
Пусть продолжается Любовь,
Что оставляю…
04.02.2023г.
Ливадия.
Старый кедр, фото Марины Ивановой
Нехай продовжиться Любов

Спрямованим лишивсь увись,
Дивлюсь на море…
Не треба плакать, усміхнись –
Яке тут горе?
Жив і прекрасно ще живу
І друзі  рядом,
Вже звик без віри в дивину…
До змін наряди
Любив я, в пору, від весни,
Вдягнутись в шишки.
Днем Сонце, Місяць шле нам сни,
На гіллі білки –
Тож ласі й в зиму був запас,
Як милувався…
Небес міняється окрас,
Я хмар торкався.
Вже рідко зелень на гілках,
Прощальна пісня –
Присядуть Птахи на кистях,
Світ милий війся!
Вже зміна підростає знов –
Життя вітає,
Нехай продовжиться Любов,
Що залишаю…
04.02.2023 р.
Лівадія.
Старий кедр, фото Марини Іванової


Рецензии