В туманній осені стежин нетвердь -
Під ноги груддя вже ковзької глини.
Душевних ран прожарені вуглини
Ще палять, хоч і жевріють ледь-ледь.
Чомусь дугою вниз - куточки губ...
До всохлої криниці й чорторию,
Колодязь-журавель ще тягне шию -
Закоханий у воду однолюб.
В сосновий бір, зрання, лісний десант.
Неначе на побачення таємне,
Гриби розбіглись в трави. Та даремно!
Бо ж зазиває боровик-інфант.
Чорніє при дорозі - Нам в укір? - ,
Валок не зібраного вчасно сіна.
І в літо бабине, у осені підміну -
Летить бджола на новий медозбір.
Вільний поетичний переклад власного вірша "Остыть в туман".
http://stihi.ru/2012/09/11/3974
Осiннiй настрiй
© Copyright: Вера Свистун, 2023
Свидетельство о публикации №123020401133
Свидетельство о публикации №123020401133
Рецензии