Так,
Іноді здають від туги нерви.
Розхристана душа не плаче навіть.
І хочеться цей рік забути, стерти,
Щоб сном здавався -
Не дозволить пам'ять.
Є розпач, безпорадність, просто втома
Від тих новин, які звучать навколо -
Ось у сусідів більш немає дому,
А хтось вже не прокинеться ніколи.
Минулорічний лютий все ще з нами,
Неначе не закінчувався зовсім.
Вже майже рік не сплять ночами мами,
Все більше сивини у них в волоссі.
По вінця келих болі ми вже спили,
Але все ж бачим сенси жити далі.
Перепочили
І знаходим сили
Протистояти чорній цій навалі.
3.02.23
Так, iнодi здають вiд туги нерви...
© Copyright: Наталия Рыбальская, 2023
Свидетельство о публикации №123020305086
Свидетельство о публикации №123020305086
Рецензии